Чи знаєте ви, що?
Появі песаріїв у тому вигляді, в якому вони використовуються зараз, передує довгий шлях розробки оптимальної форми ергономічного пристрою, що зберігає свою ефективність. З давніх-давен медиками використовувалися пристрої чаше- або кільцеподібної форми для усунення дискомфорту жінки в піхві, обумовленого випаданням органів малого тазу.
Давні часи: перші кроки в розробці песаріїв
Ще за часів Гіппократа (460-370 р. до н.е.) застосовувалися круглі предмети та адаптовані кільця для фіксації матки, що випала. Песарії виготовляли з бронзи, бавовни, шерсті та льону. Для утримання пессаріїв застосовували T-подібні підв’язки. Аналогічні пристрої згадуються і в єгипетських папірусах.
Знахідки на розкопках у Помпеї дозволяють припускати, що на той час Авл Корнелій Цельс (25 р. до н.е. – 50 р. н.е.) застосовував пессарії у вигляді кілець з бронзи.
Застосування гранатів та інших природних аналогів песаріїв
Пізніше у використання увійшли природні аналоги пессаріїв – гранати, які вводилися в піхву або цілком, або тільки порожниста половинка, що нагадує своєю формою чашечку, що згадується у творі Сорана Ефеського (98-138 р. н.е.) «Про жіночі хвороби» .
У VII столітті н.е. Павло Егінський — перший чоловік-акушер, запропонував використовувати як песарій тампон із шерсті, який був просочений зіллям, і підводився до шийки матки, що, на думку лікаря, сприяло вправленню матки.
У ХІ-ХІІ СТОЛІТТІ Н.Е. ТРОТУЛА САЛЕРНСЬКА – ІТАЛІЙСЬКА ЖІНКА-ЛІКАР РОБИЛА ПЕСАРІЇ-КУЛІ ЗІ СМУГ ПОСТІЛЬНОЇ БІЛИЗНИ. У XV СТОЛІТТІ ВИКОРИСТОВУВАЛИ ГУБКУ, ЯКУ ЩІЛЬНО ЗГОРТАЛИ, ПОЛИВАЛИ ВОСКОМ ТА ОЛІЄЮ ТА ВСТАНОВЛЮВАЛИ У ПІХВУ.
У XVI СТОЛІТТІ АМБРУАЗ ПАРІ ВПЕРШЕ БУЛО ЗАПРОПОНОВАНО ВИКОРИСТОВУВАТИ ПЕСАРІЙ У ФОРМІ КІЛЬЦЯ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ОРГАНІВ МАЛОГО ТАЗУ.
Хендрік ван Девентер: вперше детальний опис песаріїв
Голландський хірург Хендрік ван Девентер (H. van Deventer) у 1701 р. опублікував працю «Ручні операції – новий метод для акушерок» (Manuale operatien zynde een nieuw ligt voor vroed-meesters en vroedvrouwen) де дав докладний опис песаріїв його часу.
Х. ван Девентер згадав чотири види кільцеподібних пессаріїв, які були більш плоскими («тарілкоподібні») та представлені у трьох формах (трикутник, овал або коло) з отвором посередині. Для виготовлення застосовували природні матеріали (дерево, пробка, срібло та золото). Пристрої з пробки та дерева попередньо перед введенням у піхву обробляли воском, щоб уникнути гнійних процесів. Саме перу Хендріка ван Девентера належать докладні перші інструкції з техніки введення песаріїв та правильного їхнього розташування щодо шийки матки.
Каучукова революція: зміна матеріалу для песаріїв
У 1783 р. Чарльз Гудьїр здійснив відкриття – вулканізація каучуку, яка вплинула на подальшу розробку та виробництво песаріїв для медицини. Нові пристрої мали більш тривалий термін використання.
Вже до середини XIX століття почали з’являтися перші піхвові каучукові кільця (маткові кільця). У 1860 р. Х’ю Ленокс Ходж, професор гінекології в університеті Пенсільванії, розробив пристрій відомий і в наш час як «песар Ходжа» (на фото), який завдяки довгастій формі більш відповідав анатомічній формі піхви.
Сучасність: ефективні та комфортні песарії з силікону
У XX столітті з 1950 року каучукові песарії, що використовувалися, замінили пластикові, а пізніше ввели у виробництво пристрої з м’якого гіпоалергенного силікону, що відповідають вимогам сучасної медицини і найбільш комфортні для пацієнтів.
