Лікування пролапсу органів малого таза: опущення, випадіння матки та піхви у жінок

Пролапс органів малого таза (ПОМТ) – це поширена проблема серед жінок, особливо після пологів та у зрілому віці. 

Цей стан може значно впливати на якість життя, утруднити рух, ходіння, викликаючи дискомфорт, біль та проблеми з сечовипусканням, закрепи. У цій статті розглянемо причини, симптоми, методи діагностики та варіанти лікування пролапсу.

Що таке пролапс органів малого таза?

Пролапс органів малого таза – це патологічне опущення або випадіння внутрішніх органів (матки, сечового міхура, прямої кишки або тонкого кишечника) через ослаблення м’язів тазового дна, розтягнення зв’язок, що тримають органи на місці, втрати еластичности та розтягнення слизової піхви. Пролапс можна назвати грижою піхви.

• Виникає через послаблення або розтягнення м’язів та зв’язок, що підтримують органи малого таза.
•  Проявляється як відчуття стороннього тіла у піхві, дискомфорт при ходьбі, сидінні та порушення сечовипускання.
•  У тяжких випадках органи можуть повністю випадати назовні через піхву.
•  Прояви пролапсу посилюються при напружувані м’язів живота, підняття важких предметів.

Види пролапсу та їх вплив на здоров’я жінки

Пролапс прогресує повільно. Симптоми можуть погіршуватися з часом, що впливає на якість життя. Раннє втручання та корекція можуть зупинити або сповільнити процес.

• Перша стадія пролапсу, коли опущення спускається на одну третину до входу в піхву (гіменального кільця).
• Друга стадія пролапсу коли опущення спускається на рівень входу в піхву.
• Третя стадія пролапсу – опущення на третину за межі піхви назовні.
• Четверта стадія пролапсу – повний випадок органів за межі піхви.

Пролапс може проявлятися у різних формах, залежно від того, який орган опускається:

Усі ці форми можуть виникати одночасно в важких випадках, особливо у жінок після багаторазових пологів. якщо є сімейна схильність до пролапсу або в менопаузі.

Причини та фактори ризику розвитку пролапсу

Основні причини пролапсу органів малого таза:

• Слабкість м’язів тазового дна – природне ослаблення зв’язок та м’язів із віком. Відсутність ціленаправленного тренування м’язів тазового дна.
•  Сімейний анамнез – коли жінки роду мали проблеми з пролапсом.
•  Розтягнення тканин під час пологів– особливо коли пологів було декілька, після великих дітей або багатоплідної вагітності.
•  Розтягнення тканин із за постійних закрепів –піхва та пряма кишки мають спільну підтримуючу частину стінки.
•  Гормональні зміни – зниження рівня естрогену в менопаузі, що послаблює зв’язки в усьому організмі.
•  Хронічний підвищений внутрішньочеревний тиск – через запори, хронічний кашель, ожиріння або важку фізичну працю.

Фактори ризику розвитку пролапсу органів малого таза включають вагітність і пологи, зокрема у жінок, які багаторазово народжували природним шляхом. Менопауза також є важливим чинником, оскільки гормональні зміни знижують еластичність тканин та міцність м’язів. Спадковість грає роль: якщо у матері або бабусі був пролапс, ймовірність його розвитку у доньки збільшується. Ожиріння підвищує тиск на органи малого таза та тазове дно, що може призвести до ослаблення їх підтримки. Також постійне підняття важких предметів сприяє ослабленню м’язів і розтягненню зв’язок тазового дна.

Симптоми пролапсу органів малого таза

Пролапс може розвиватися поступово, і жінка не завжди помічає перші ознаки.

Як визначити симптоми пролапсу?

•  Відчуття тиснення або стороннього тіла у піхві.
• Нетримання сечі, заримка сечі або проблеми з випорожненням кишківника.
• Біль або дискомфорт у попереку.
• Дискомфорт та сторонні хлюпаючі звуки під час статевого акту.

Ознаки на різних стадіях пролапсу:

I стадія – опущення органів без зовнішніх проявів, іноді відчувається легкий тиск у піхві.

II стадія – помітне опущення, яке викликає значний дискомфорт.

III стадія – органи значно опущені, можуть виходити за межі піхви.

IV стадія – повне випадіння матки або інших органів, особливо при натужуванні.

Діагностика пролапсу органів малого таза

Для підтвердження діагнозу лікар проводить гінекологічний огляд, ультразвукове дослідження органів малого таза, тест на визначення сили м’язів тазового дна, а за потреби – магнітно-резонансну томографію.

Визначення стадії пролапсу допомагає обрати оптимальний метод лікування. Тільки лікарі гінекологи можуть вірно визначити стадію та тип пролапсу.

Тим не менш жінка самотужки може оцінити чи працюють м’язи тазового дна. Треба ввести два пальці в піхву і напружити м’язи так начебто втримати потік сечі. В нормі пальці повинні відчувати стиснення.

Візуально самотужки можна побачити 3тю ступінь пролапсу, коли при натужуванні з піхви виходить слизова піхви, або і значна частина піхви.

Лікування пролапсу органів малого таза

Лікування пролапсу органів малого таза залежить від ступеня розвитку патології та загального стану жінки. Вибір методу може включати консервативні підходи, такі як фізіотерапія та використання песаріїв, а також хірургічні втручання, які мають на меті відновлення нормального положення органів та покращення функціонування тазового дна.

Гімнастика Кегеля або тренажери м’язів тазового дна

Зміцнює м’язи тазового дна, забезпечує підсилення кровообігу, ефективна на ранніх стадіях (перша, друга). Важливо правильно виконувати вправи.

Бажано вибирати тренажери з ефектом біологічного зворотнього зв’язку, коли неможливо виконати вправи хибно. Існують тренажери в яких цей принцип реалізовано на програмному рівні (тренажери з мобільними додатками).

Треба використовувати конусоподібні тренажери, коли при напружуванні хибних м’язів (на животі) відбувається втрата конуса (до таких тренажерів відносяться медичний виріб під торгівельною маркою Corelax®).

Вагінальні песарії

Спеціальні силіконові або гумові (застарілі) пристрої, які вводяться у піхву для підтримки органів. Песарій або підтримує органи, або заповнює піхву.

Песарії різняться по формі. Кожна форма песарію має до 10 розмірів, щоб підібрати відповідний для кожної, анатомічно унікальної, жінки. Деякі форми песаріїв можно носити безперервно до 28 діб, деякі можна використовувати не більше 12 годин поспіль. Форми песаріїв підбирають лікарі в залежності від типу та ступіню пролапсу.

Песарії дозволяють уникнути операції, особливо у літніх жінок або тих, хто має протипоказання до хірургічного втручання. Національний український виробник песаріїв ТОВ Синтез під торгівельною маркою Corefix® має повний перелік виробів різних форм всього спектру розмірів.

Гормональна терапія

Використовується в менопаузі для підвищення тонусу тканин. Тільки за призначенням лікаря.

Контроль ваги та фізична активність

Зниження ваги допомагає зменшити тиск на тазове дно. Помірні фізичні навантаження особливо важливі в період менопаузи. Фітнес, йога, пілатес зберігають еластиіність зв’язок та м’язів.

Хірургічне лікування пролапсу геніталій у жінок: види операцій

Якщо консервативне лікування пролапсу органів малого таза (включаючи гімнастику Кегеля, вагінальні песарії та гормональну терапію) не дає результатів або у жінки розвинувся тяжкий ступінь пролапсу, лікар може рекомендувати хірургічне лікування. Операції спрямовані на відновлення підтримки органів малого таза та зміцнення слабких тканин.
Існує кілька методів хірургічного лікування, які підбираються індивідуально, залежно від тяжкості пролапсу, віку жінки, загального стану здоров’я та планів щодо майбутньої вагітності.

Операції з використанням власних тканин жінки

Кольпорафія, або вагінопластика, проводиться при опущенні сечового міхура (цистоцеле) та прямої кишки (ректоцеле). Процедура передбачає підшивання та зміцнення передньої або задньої стінки піхви власними тканинами. Виконується через вагінальний доступ і має високу ефективність, проте ризик рецидиву сягає до 30%, особливо у жінок із слабкими зв’язками.

Фіксація матки або купола піхви (сакроспінозна фіксація) – Сакроспінозна фіксація застосовується для корекції випадіння матки або верхньої частини піхви. Під час операції лікар кріпить зв’язки або тканини піхви до міцних сакроспінозних зв’язок тазу. Втручання здійснюється через вагінальний доступ і підходить жінкам, які бажають зберегти матку.

Підшивання матки (манчестерська операція) – цей метод підходить жінкам, які бажають зберегти матку та планують вагітність. Під час операції зміцнюються тканини та виконується укорочення шийки матки. Основною перевагою використання власних тканин є мінімальний ризик відторгнення або інфекцій. Водночас, у випадках значного ослаблення зв’язок можливий рецидив пролапсу.

Операції з використанням синтетичних імплантів (сітки)

Сакрокольпопексія, що виконується лапароскопічним або відкритим методом, застосовується при випадінні матки або купола піхви після гістеректомії. Під час операції сітчастий імплант прикріплюється до піхви та фіксується до крижової кістки, відновлюючи нормальне положення органів.

Вагінальне сітчасте відновлення раніше застосовувалося для корекції цистоцеле та ректоцеле, проте через високу частоту ускладнень, таких як ерозія стінки піхви та хронічний біль, використовується рідше. У деяких випадках метод залишається варіантом для жінок із рецидивами пролапсу. Основною перевагою імплантів є зниження ризику повторного пролапсу, водночас можливі ускладнення, включаючи відторгнення сітки, хронічний біль або необхідність повторної операції.

Видалення матки при пролапсі (гістеректомія)

Вагінальна гістеректомія проводиться через піхву без розрізів на животі та найчастіше застосовується у жінок із тяжким випадінням матки, які не планують вагітність. Лапароскопічна гістеректомія виконується через невеликі проколи в черевній порожнині, є менш травматичною та забезпечує швидше загоєння.

Важливо зазначити, що гістеректомія не завжди є необхідною. Якщо немає інших показань до видалення матки, лікар може запропонувати альтернативні методи корекції пролапсу.

Мінімально інвазивні методи лікування пролапсу

Лазерна терапія застосовується при легкому ступені пролапсу, стимулює вироблення колагену та покращує еластичність піхви. Процедура не потребує госпіталізації, проте її ефект розвивається поступово.

Ін’єкції власної тромбоцитарної маси (PRP) під слизову піхви є інноваційним методом регенеративної медицини, що використовується в гінекології, естетичній медицині та урогінекології. Ця процедура сприяє відновленню тонусу тканин, покращенню еластичності піхви та зміцненню підтримуючих структур тазового дна.

PRP-терапія передбачає використання збагаченої тромбоцитами плазми, отриманої з власної крові пацієнтки. Тромбоцити містять фактори росту, які стимулюють регенерацію тканин, покращують кровообіг, сприяють виробленню колагену та еластину, а також зміцнюють судини та покращують живлення слизової.

Процедура складається з кількох етапів: у пацієнтки беруть 5–20 мл венозної крові, після чого вона проходить центрифугування для відокремлення плазми з тромбоцитами. Отриманий PRP-препарат вводять тонкою голкою під слизову піхви у визначені зони. Процедура триває 20–30 хвилин, є практично безболісною, хоча за потреби може використовуватися місцева анестезія.

PRP-ін’єкції застосовуються в гінекології для лікування атрофії слизової піхви у жінок у період менопаузи або після гінекологічних операцій, відновлення тканин після пологів, зміцнення підтримуючих структур тазового дна на початкових стадіях пролапсу, профілактики нетримання сечі та покращення сексуального здоров’я.

На ранніх стадіях пролапсу (I–II ступінь) PRP допомагає зміцнити зв’язки та тканини тазового дна, особливо у поєднанні з вправами Кегеля. Після хірургічного втручання ця методика сприяє швидкому загоєнню та відновленню тканин. У комплексі з песаріями PRP може зменшити дискомфорт та покращити ефективність лікування. Однак при III–IV ступені пролапсу, коли органи вже значно опустилися, PRP не дає бажаного ефекту, і в таких випадках рекомендується хірургічне лікування або використання песаріїв.

Метод має низку переваг: безпечність завдяки використанню власної крові пацієнтки, мінімальну травматизацію, швидке відновлення без необхідності госпіталізації та тривалий ефект, що зберігається протягом 6–12 місяців. Водночас, PRP-ін’єкції мають певні недоліки – ефект розвивається поступово протягом 2–3 місяців, процедура ефективна лише на ранніх стадіях пролапсу, а для підтримки результату необхідні повторні сеанси 2–3 рази на рік.

PRP-терапія протипоказана жінкам із онкологічними захворюваннями, запальними процесами в області малого таза, порушеннями згортання крові та гострими інфекційними захворюваннями.

Як вибрати оптимальний метод лікування?

Вибір методу лікування залежить від ступеня пролапсу, симптомів, планів щодо вагітності, загального стану здоров’я та бажаного результату. Найкращіми варіантами можуть стати:

• I–II стадія пролапсу → консервативне лікування (песарії, вправи Кегеля, гормональна терапія, ін’єкції PRP).
• II–III стадія → песарії, вагінальні або лапароскопічні операції (кольпорафія, фіксація матки, сакрокольпопексія).
• III–IV стадія → песарії, хірургічне втручання (сітчасті імпланти, гістеректомія).

Головне – звернутися до лікаря, який допоможе підібрати метод лікування, що найкраще відповідає вашій ситуації.

Висновок

Сучасна медицина пропонує різні методи лікування пролапсу – від консервативних, ін’єкційних до ефективних хірургічних операцій.

Немає “універсального” рішення, тому вибір лікування залежить від ступеня пролапсу, віку жінки, бажання зберегти матку та загального стану здоров’я.

Раннє звернення до лікаря допоможе уникнути серйозних ускладнень та підібрати найбільш комфортний метод лікування.

Пам’ятайте: пролапс – це не вирок! Сучасна медицина дозволяє жінкам повернутися до активного та комфортного життя.

  Що можна зробити вже зараз?

• Виконувати вправи Кегеля, займатися з тренажерами
• Контролювати вагу та фізичні навантаження
• Уникати хронічних запорів, кашлю та підняття важких речей
• Обговорити з лікарем песарій або інші методи профілактики

Пам’ятайте: своєчасна профілактика та лікування допоможуть уникнути хірургічного втручання та зберегти якість життя!