Гінекологічний песарій — один із методів консервативної корекції пролапсу органів малого таза. Правильно підібраний виріб створює додаткову опору для органів малого таза, допомагає зменшити симптоми пролапсу та може використовуватися як альтернатива хірургічному лікуванню або спосіб відкласти операцію.
Проте одна й та сама форма та розмір песарія підходять не всім. Результат залежить від типу пролапсу, анатомічних особливостей, попередніх операцій, вираженості симптомів та того, наскільки стабільно песарій утримується після встановлення.
У 2025 році в European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology були опубліковані результати проспективного дослідження, присвяченого саме цьому питанню. Автори спостерігали за жінками із симптоматичним пролапсом протягом року та визначали фактори, пов’язані з припиненням використання песарія.
Результати показують важливу річ: наявність факторів ризику не означає, що песарій не підходить. Але деяким пацієнткам може знадобитися ретельніший підбір виробу та індивідуальний супровід після його встановлення.
Що показало нове дослідження
У дослідження включили 206 жінок із симптоматичним пролапсом органів малого таза, які погодилися на встановлення песарія. Стан пацієнток оцінювали на початку дослідження, через один місяць, шість місяців та один рік. Для оцінки симптомів і якості життя використовували валідовані опитувальники.
Через рік результати були доступні для 175 учасниць. Із них:
- 105 жінок (60%) продовжували користуватися песарієм;
- 70 жінок (40%) припинили його використання.
При цьому поліпшення симптомів за шкалою PFDI-20 спостерігалося вже через місяць після встановлення песарія. Серед жінок, які продовжували його використовувати через рік, 89,9% повідомили про поліпшення або значне поліпшення стану, а 85,7% планували користуватися песарієм ще щонайменше п’ять років.
Важливо правильно трактувати цифру 40%. У цьому дослідженні невдалим результатом вважалося припинення використання песарія протягом року. Тому це не означає, що песарій був неефективним у 40% жінок. Дослідники вивчали саме продовження або припинення його використання.
Чому песарій може не утримуватися
Однією з головних практичних проблем при використанні песарія є його зміщення або випадіння. Саме експульсія песарія була основною причиною невдалого результату в дослідженні.
Успішне утримання виробу залежить не тільки від його розміру. Значення має співвідношення розмірів і форми песарія з анатомією конкретної пацієнтки.
Автори дослідження виявили кілька факторів, за наявності яких імовірність припинення використання песарія протягом року була вищою. Частина з них пов’язана з анатомічними особливостями тазового дна та піхви, інші — з анамнезом і вираженістю симптомів пролапсу. Ці нюанси можуть впливати на те, наскільки добре песарій утримується після встановлення та чи комфортно жінці користуватися ним протягом тривалого часу:
- ширший вхід у піхву — за більшої ширини ділянки входу песарію може бути складніше стабільно утримуватися в потрібному положенні;
- невелика загальна довжина піхви — у дослідженні менша загальна довжина піхви (TVL) була пов’язана з вищою ймовірністю припинення використання песарія;
- високе співвідношення розміру входу до довжини піхви — тобто ситуація, коли вхід у піхву є відносно широким порівняно з її загальною довжиною.
- ректоцеле від 2 стадії — більш виражене ректоцеле також пов’язане з вищою ймовірністю припинення використання песарія;
- попередні операції з приводу пролапсу — йдеться про хірургічне лікування пролапсу в анамнезі, наприклад, операції з відновлення підтримки стінок піхви або верхівки піхви.
- більш виражені початкові симптоми — у жінок із сильніше вираженими симптомами пролапсу ймовірність припинення використання песарія вище.
- молодший вік пацієнтки — у дослідженні молодший вік на момент встановлення песарія також був статистично пов’язаний із вищою ймовірністю припинення його використання протягом року.
Водночас жоден із перерахованих факторів сам по собі не означає, що терапія з допомогою песарія буде неефективною або що від неї потрібно відмовитися. Вони швидше допомагають визначити пацієнток, яким може знадобитися ретельніший підбір форми та розміру виробу, перевірка його стійкості після встановлення й уважніше подальше спостереження.
В яких випадках може знадобитися більш тісний супровід
Причини труднощів із використанням песарія можуть відрізнятися: в одних випадках виріб недостатньо стабільно утримується, в інших — складніше знайти оптимальне поєднання форми та розміру. Розглянемо окремі ситуації, які в дослідженні були пов’язані з більшою ймовірністю припинення використання песарія.
Широкий генітальний хіатус
Генітальний хіатус (GH) — один із параметрів, які оцінюють під час обстеження тазового дна за системою POP-Q. Простими словами, цей показник характеризує розмір ділянки виходу з малого таза в області піхви.
У дослідженні більший GH був пов’язаний із вищою ймовірністю припинення використання песарія. Одним із можливих пояснень є те, що при широкому генітальному хіатусі виробу складніше стабільно утримуватися всередині піхви. Автори пов’язують широкий GH із підвищеним ризиком експульсії песарія.
Тому в такій ситуації особливо важливо після встановлення перевірити, наскільки стабільно утримується виріб під час руху та підвищення внутрішньочеревного тиску.
Невелика довжина піхви
Ще одним фактором була невелика загальна довжина піхви — TVL (total vaginal length). Чим менше простору для правильного розташування виробу, тим складніше може бути підібрати песарій, який одночасно добре утримується та не спричиняє дискомфорту.
Особливу увагу дослідники звернули на співвідношення GH/TVL, тобто співвідношення ширини генітального хіатусу до загальної довжини піхви. Високе значення GH/TVL було пов’язане з більшою ймовірністю невдалого результату, а автори розглядають цей показник як потенційно важливий для оцінки ризику експульсії песарія.
При цьому дослідження не встановило конкретної універсальної мінімальної довжини піхви, нижче якої використовувати песарій неможливо. Рішення приймається індивідуально з урахуванням анатомії та форми виробу.
Наявність ректоцеле
Ректоцеле — це опущення задньої стінки піхви, пов’язане з випинанням прямої кишки в її напрямку. У дослідженні наявність ректоцеле 2 стадії або вище за POP-Q була пов’язана з більшою ймовірністю припинення використання песарія протягом року.
Цей результат ще раз показує, чому при виборі песарія важливо враховувати не лише ступінь пролапсу загалом, але й те, яка саме частина тазового дна потребує підтримки. Різні конструкції песаріїв створюють опору по-різному, тому форма виробу має відповідати конкретній анатомічній ситуації.
Операції з приводу пролапсу
Індивідуалізований супровід може бути доцільним і для жінок, які раніше перенесли хірургічне лікування пролапсу. У дослідженні попередня операція з приводу пролапсу була пов’язана майже з удвічі вищим ризиком припинення використання песарія протягом року — відносний ризик становив 1,92.
Після операції анатомія піхви та тазового дна може відрізнятися, тому вибір форми та розміру песарія потребує індивідуальної оцінки.
Більш виражені симптоми
Дослідники також оцінювали симптоми за допомогою опитувальника PFDI-20. Вищий початковий показник, тобто більш виражені симптоми порушень тазового дна до встановлення песарія, був пов’язаний із більшою ймовірністю припинення його використання.
Це не означає, що при вираженому пролапсі встановлення песарія неефективне. Навпаки, у дослідженні загальний показник симптомів значно покращувався вже через місяць після встановлення. Але таким пацієнткам може знадобитися ретельніша оцінка результату після початку використання.
Що означає «більш тісний супровід»
Більш тісний супровід не означає, що жінці обов’язково доведеться постійно відвідувати лікаря. Йдеться насамперед про уважніший підбір песарія та контроль на початку його використання. Після встановлення потрібно переконатися, що песарій займає правильне положення, не спричиняє болю та не перешкоджає сечовипусканню. Важливо також перевірити його стабільність під час ходьби, кашлю та натужування.
Після початку використання оцінюють не тільки те, чи зменшилися симптоми пролапсу, але й те, чи не зміщується виріб, чи немає дискомфорту та як реагує слизова піхви. Якщо песарій регулярно зміщується або випадає, варто повторно оцінити його розмір і форму.
Якщо песарій випадає — це не завжди означає, що метод не підходить
Випадіння песарія може створити враження, що консервативний метод лікування конкретній пацієнтці не підходить. Однак проблема може полягати не в самому методі, а в невідповідності конкретного виробу анатомічним особливостям.
Існують песарії різної форми, розміру та механізму дії. Тому після невдалого підбору одного виробу лікар може спробувати інший розмір або іншу конструкцію. Саме тому перший невдалий підбір не варто автоматично розцінювати як остаточну невдачу використання песарія .
Чому форма песарія має значення
Гінекологічні песарії відрізняються не тільки діаметром. Їхня конструкція визначає, яким способом виріб створює опору для органів малого таза.
Умовно можна виділити підтримуючі та заповнюючі песарії.
До підтримуючих належать, зокрема, кільцеві та чашкові форми. Вони створюють опору та допомагають утримувати органи малого таза у фізіологічнішому положенні.
Заповнюючі песарії займають певний об’єм у піхві. До таких конструкцій належать кубічні та грибоподібні песарії. Вони можуть розглядатися, зокрема, у ситуаціях, коли підтримуючий виріб не утримується достатньо стабільно.
Існують також конструкції, що поєднують обидва принципи. Наприклад, об’ємно-перехресний песарій одночасно створює підтримуючу та заповнюючу дію.
Водночас результати дослідження Pizzoferrato та співавторів не можна використовувати як доказ переваги однієї конкретної форми песарія над іншою. Дослідження було присвячене факторам, пов’язаним із припиненням використання песаріїв, а не порівнянню конкретних моделей або виробників.
Тому вибір конструкції повинен ґрунтуватися насамперед на анатомічній ситуації, типі пролапсу та результатах примірки.
Коли потрібно звернутися до лікаря раніше планового огляду
Після підбору песарія важливо стежити не тільки за тим, наскільки добре він утримує пролапс, але й за власним самопочуттям. Причиною для позапланової консультації можуть бути:
- біль або виражений дискомфорт;
- кров’янисті виділення;
- неприємний запах;
- значна зміна характеру виділень;
- труднощі із сечовипусканням;
- регулярне зміщення чи випадіння песарія.
Не варто самостійно переходити на значно більший розмір лише для того, щоб виріб краще утримувався. Надмірно великий песарій також може спричиняти дискомфорт і створювати зайвий тиск на тканини. Якщо проблема повторюється, доцільніше повторно оцінити не лише розмір, а й саму форму песарія.
Правильний підбір важливіший за принцип «один песарій для всіх»
Результати дослідження показують, що використання песарія може бути ефективним методом консервативної корекції симптоматичного пролапсу. Уже через місяць після встановлення дослідники спостерігали значне зменшення симптомів, а серед жінок, які продовжували користуватися песарієм через рік, рівень задоволеності був високим.
Водночас успіх залежить від індивідуальних особливостей. Широкий генітальний хіатус, невелика довжина піхви, високе співвідношення GH/TVL, ректоцеле, попередні операції з приводу пролапсу та більш виражені початкові симптоми можуть бути сигналами, що підбору та подальшому спостереженню потрібно приділити більше уваги.
Це не означає, що за наявності таких факторів від песарія потрібно відмовлятися. Навпаки, їх можна врахувати ще на етапі підбору: оцінити анатомічні особливості, підібрати відповідну форму та розмір, перевірити стабільність виробу і за потреби скоригувати вибір.
Універсального песарія, який однаково добре підходить усім жінкам із пролапсом, немає. Саме індивідуальний підбір і належний супровід допомагають зробити консервативну корекцію максимально комфортною та ефективною.
Основне дослідження: A.C. Pizzoferrato et al., Use of vaginal pessary in women with symptomatic pelvic organ prolapse: Risk factors for failure one year after insertion, European Journal of Obstetrics & Gynecology and Reproductive Biology, 2025.
